?

Log in

No account? Create an account
Не собираюсь я это вести... [entries|archive|friends|userinfo]
Луче Чучхе

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Пример кинкового текста в сравнении с любовным романом [Mar. 27th, 2016|09:27 pm]
Луче Чучхе
[Tags|]

Сравнение любовного романа и кинкового текста - иллюстрация, причем, имхо, прекрасная.
Так вышло, что в двух разных текстах - любовном романе и кинковом тексте - есть очень похожие куски (об обстоятельствах, благодаря которым появилась эта схожесть, я здесь говорить не хочу и вам не советую))).

Вот обширная цитата из любовного романа "Очаровательная авантюристка" писательницы Джорджетты Хейер:

Read more...Collapse ) This entry was originally posted at http://luche-chuchhe.dreamwidth.org/13839.html. Please comment there using OpenID.
link

Как работает кинк [Mar. 27th, 2016|08:16 pm]
Луче Чучхе
[Tags|]

(Назву тексту не пишу, в цьому немає необхідності. Треба зауважити, що йдеться про фік, яким він був у 2012 році; звісно, автор міг його за цей час суттєво переробити і навіть зробити його не кінковим; для розуміння посту фік читати не обов*язково. Зауважу також, що цей текст не э "особливо кінковим" або якось не так написаним, навпаки, і саме тому він є гарною ілюстрацією)

Слэш, ориджинал.
Используется для примера, чтобы показать мелкие фанфикшеновые приемы создания специфического текста (не знаю пока, как его назвать, пока называла кинковым фиком, но вот здесь у нас ориджинал, хотя, по-моему, он плоть от плоти фандомов).

Read more...Collapse )
This entry was originally posted at http://luche-chuchhe.dreamwidth.org/13596.html. Please comment there using OpenID.
link

Про фанфикшен и некоторые правила его чтения. Диалоги-3 [Mar. 25th, 2016|10:10 am]
Луче Чучхе
[Tags|]

Продовження винесення з коментів.

augustblue: мне не кажется, что большинство читательниц и так хотело почитать (и/или написать) про педофилию, живописные пытки, изнасилование со смакованием и так далее.

мне кажется, они и так хотели почитать (и/или написать) о своих (себя не исключаю) бессознательных фантазиях и тревогах. форма, которую они в итоге находят для них, включая chan, incest!fics, всевозможный жесткач, связанный с сексуальным и прочим насилием и т.п., - определилась следующими факторами (перечисление не в порядке значимости и, увы, не слишком систематическое):

Read more...Collapse )
Луче Чучхе:
у меня нет возражений относительно приведенного вами выше списка - да, имхо, все это имеет место и оказывает влияние. Я надеюсь, понятно, что я не говорю ни о единственной причине, ни о "главной", а только о некой совокупности, которая в итоге становится необходимой и достаточной для формирования того, что вышло в фандоме.
Read more...Collapse )
augustblue: я приведу приямолинейный пример: самая жесть иногда упекается в сны и фантазии героев. Read more...Collapse )

virago: все много интереснее; мы тут с изумлением обнаружили, что когда часть "маркеров" специфического фандома не работает - например пейринг читателю мало известен, кусок канона, использованный в фике, идет почти как незнакомый текст и т.п., тогда значительная часть читателей при чтении не отделяет сны, галлюцинации, мечты героя от реальности, хотя они прямо так названы в тексте;
Read more...Collapse )
Луче Чучхе:
Read more...Collapse )
Кинк - это особенный вид "осмысления" любой темы через ее снижение, отказ от думания (вместо него - специфическое чувствование), углубление в "детскую" часть восприятия, использование умолчаний, штампов, использование смешивания как одного из основных методов придания "как бы глубины" (вместо обычного метода, когда глубина появляется через многоплановость, многадумание, проживание, использование своего и чужого опыта, изучение, использование архетипического материала с подключением сознания).

This entry was originally posted at http://luche-chuchhe.dreamwidth.org/13472.html. Please comment there using OpenID.
link

Про фанфикшен и некоторые правила его чтения. Диалоги-2 [Mar. 25th, 2016|09:57 am]
Луче Чучхе
[Tags|]

Продовжую викладати винесене з коментарів.


Про дамбигад (или дженовые кинки).
Я бы вообще по-другому делила, не на дженовое и сексуальное, а на связанное с "детскими" особенностями мышления и не связанное. Детскими - в психоаналитическом таком смысле, так что вот секс нередко оказывается "детской" темой, хотя где дети, а где секс. )))
Read more...Collapse )
virago: - деление на черное и белое (или наоборот - полный отказ от выставление этических оценок, полная девальвация морали)

есть такое, и это непременное условие появления дамбигада вообще; я бы добавила, что дамбигад малоинтересен, если человек легко принимает амбивалентность родительской фигуры;
Read more...Collapse )

Луче Чучхе:
Read more...Collapse )
virago: мы по-разному рассматриваем баланс и сочетание разных компонентов внутри одного явления; я приписываю большее влиянию группы; есть группа, объединенная общим интересом, несколько активных членов группы начинают громко транслировать свою позицию по какому-то вопросу, остальные медленно изменяют свои убеждения в сторону толерантности, процесс пошел и охватит всю группу, если не найдется столько таких же активных сопротивленцев, если найдется - группа расколется; когда вы говорите о том, что положение в фандоме определяется внутренними проблемами его участников, я вижу это по-другому, оно определяется внутренними проблемами нескольких "громких" и активных участников, которые когда-то запустили процесс, остальные просто влелись в волну и следуют образцу; но поскольку подсознание есть и у них, то рано или поздно настойчивое повторение одних и тех же образов, изменяет их привычки, мышление и создает "фильтры" для восприятия; для большинства людей позиция группы имеет давлеющее значение, давление такое, что оно не осознается, а маркируется как собственное добровольное согласие или даже потребность;

Я о более, так сказать, общем - художественный текст становится все менее художественным, все менее выполняет задачи художественного текста. Read more...Collapse )
This entry was originally posted at http://luche-chuchhe.dreamwidth.org/13178.html. Please comment there using OpenID.
link

Про фанфикшен и некоторые правила его чтения. Диалоги-1. [Mar. 25th, 2016|09:42 am]
Луче Чучхе
[Tags|]

Продовження. В цей пост переношу те, що було, власне, винесено з коментів, адже там все довго колективно розжовували.


Луче Чучхе: Да, по крайней мере в любовных романах точно полно таких умолчаний.
Но:

- любовные романы так и маркированы, все о них знают, какого пошиба эта литература, делать их своим основным чтением мало кому придет в голову. А вот в фандоме нередка ситуация, что читатель на какое-то время конкретно так переходит на чтение почти только фанфикшена. И фанфикшен среди его читателей вовсе не маркирован в таком духе, как любовные романы. Читательницы напротив, часто уверены, что они очень прогрессивны, раз читают и тем более пишут. Тем более идет постоянная борьба с противниками фанфикшена, слэшеров с антислэшерами, на фоне этой борьбы совсем теряется из виду - а что именно читаем и пишем, какие именно правила применяются для чтения и написания, насколько мы осознанно выбирали эти правила, как все это на нас влияет. Любой анализ воспринимается в контексте борьбы (вот пришли враги и специально гадости про нас говорят - жду, кстати, такого здесь.)))). А ведь понять, как работает то, в чем ты многочасово зависаешь, имхо, очень интересно;

Read more...Collapse )

augustblue: одна из осей классификация фанфикшна - утопический vs. обвинительный пафос Read more...Collapse )

Луче Чучхе: и вот эта разрушительная сторона - было бы интересно, если бы вы очертили, каков именно её механизм, по вашему предположению. в опыте оно мне не дано, а что препятствует мирного сосуществованию разных навыков для разных случаев, мне пока не очень понятно. (кроме случаев, упомянутых в последнем абзаце - понятно, что если опыта "собственно-литературного" чтения нет или критически мало и навыки пока не развились, то это, действительно, отдельная задача.)

1. у человека один мозг на все случаи жизни,
Read more...Collapse )
Пример.
Read more...Collapse )

virago: смотрите, не вести диалог с автором, а фантазировать - проще, чем обратное, даже обладая нужным навыком, множество людей должны иметь дополнительный бонус какой-то, чтобы идти более сложным и затратным путем;
Read more...Collapse )

This entry was originally posted at http://luche-chuchhe.dreamwidth.org/12841.html. Please comment there using OpenID.
link

Про фанфикшен и некоторые правила его чтения [Mar. 25th, 2016|09:34 am]
Луче Чучхе
[Tags|]

Мене просили викласти старі дайрі-пости про фанфікшн. Роблю це тут.
Написано це було 4 роки тому, може я зараз щось написала б інакше, але правити вже нічого не буду, хай лежить як є.



Вынесено из лички, местами мною пересказано, частично не мое, но я со всем согласна.
В развитие вот этих слов Дивова: "Человек реально не видит - точнее, не хочет, - видеть разницы между двумя принципиально несравнимыми вещами: страданием, которое тебе причиняют извне и страданием (физическим ли, психическим, неважно) сгенерированным внутри." (а слова взяты отсюда - morreth.livejournal.com/1855196.html, см. комменты).

На самом деле эта штука очень характерна для фандомов и для фанфикшена, во всяком случае для фандомов и фанфикшена в том виде, в каком они сейчас существуют.
Читатель и автор фанфиков привычно воспринимают любое страдание как внутреннее переживание, которое персонаж генерирует сам в себе. При этом описано оно может быть, как причиняемое другими (пытки, изнасилование, эмоциональное насилие и т. д.), но переживается на уровне ощущений как собственная фантазия о страдании или страх страдания и т.п. И авторами, и читателями.
Страдания какого-нибудь снейпа от изнасилования воспринимаются как свои собственные (авторские и читательские) переживания от фантазий и страхов изнасилования. Читательница читает о страданиях героя, например, от пыток, и эти страдания сливаются для нее с ее собственными страданиями, генерируемыми ею самой, ее собственными страхами, порождением ее психики. Это не сопереживание как таковое - сопереживание подразумевает, что сопереживать будут реальным чувствам, а здесь нет ничего подобного. В реальности страданиями, причиненные пытками, и страдания, причиненные, например, страхом боли - вовсе не одно и то же, это разные страдания.

Причем разница не в силе, разница в невозможности контроля.
Read more...Collapse ) This entry was originally posted at http://luche-chuchhe.dreamwidth.org/12560.html. Please comment there using OpenID.
link

Про "геополітику" та привабливість "русского міра". Ч. 3 [Aug. 11th, 2014|06:55 pm]
Луче Чучхе
[Tags|]

Нам важливо розуміти, як сприймають світ імперці, через такі три причини:
- щоб майбутні дії Росії були для нас більш передбачуваними й ми могли заздалегідь до них готуватися та діяти першими;
- є певна надія, що гарно їх зрозумівши, ми зможемо впливати на світ їх уявлень та бажань у вигідну нам сторону, вести пропаганду, здійснювати дезинформацію. Так, інформація, яка зовсім не відповідає дійсності, але гарно вкладається в картину світу та є емоційно привабливою, сприймається як достовірна;
- у нас є значна частка населення, вразливого для російської пропаганди "русского міра". Розуміння, як влаштоване їхнє самосприйняття та чому "русскій мір" приваблює їх, допоможе більш якісно нейтралізувати ворожу пропаганду та правильно здійснювати контрпропаганду. У багатьох з нас є схильність до спрощення, мовляв, це вони просто такі інфантильні совки. Але такі констатації мало допомагають.


Звісно, така складна та стійка система уявлень про себе та навколишній світ, яку я змалювала у двох попередніх частинах, не може грунтуватися лише на "інтелектуальному", ідейному підгрунті. Має бути й емоційна основа, підсвідома або напівсвідома складова. Сила цієї емоційної складової стає очевидною, коли ми бачимо, як навіть найрозумнішим нашим опонентам відмовляє елементарний глузд, як плутаються причина та наслідок. Без розуміння емоційної складової ідеології на супротивника впливати складно.

Зазвичай державу та державний апарат порівнюють з батьківською фігурою, власне, таке сприйняття є усталеним та звичним. Але гадаю, що для розуміння супротивника нам важливо усвідомити, що імперія для нього - не батьківська, а швидше материнська фігура. Read more...Collapse )


Злиття понять

Колись дуже давно, коли зароджувалася, розширювалася та утверджувалася російьска держава, в уяві майбутніх росіян образи імперії, держави та батьківщини ("родіни") нерозривно сплелися й через це понівечилися. В нормі усі ці поняття мають бути розділеними у розумі громадянина, бо вони дійсно позначають різні речі.
Коли росіянин каже про безмежність імперії, він одночасно на певному рівні уявляє безмежний стандартний "російський" пейзаж, ажно до березок; тобто це безмежність "родіни", рідного краю. Ці поняття невід'ємні. Read more...Collapse )

Read more...Collapse )


Імперія як живий всесвіт

Легко помітити, що претензія на статус окремої цивілізації є дуже важливою, й це не якийсь новітній винахід, цій претензії не одне сторіччя. Власне, сама назва "русский мир" розповідає нам про те, що всеохопність є важливою рисою "російської ідеї". Іншими суб*єктами визнаються лише країни, які демонструють певний рівень егоцентризму та цілісності, із схильністю дещо замикатися всередені себе. Так, ця роль визнається за Сполученими Штатами та Китаєм. Недооцінка ролі ЄС, гадаю, походить не лише через його "роздрібленість", але й через більшу "відкритість" Європи зовнішнім впливам. Росію прихильники "русского міра" теж безперечно бачать як окремий всесвіт, рівний з США та Китаєм, та іраціонально оцінюють російську потугу як більшу, ніж європейська, хоча це й очевидний економічний та військовий нонсенс.

Read more...Collapse )


Російські "ліберали" та імперія

(кавички використувуються не для надання емоційного забарвлення, а щоб позначити умовність терміну "ліберал")

Гадаю, таке сприйняття світу багатьма росіянами пояснює, чому настільки часто "російський ліберал закінчується на українському питанні". Ліберал може на свідомому рівні не бажати жити в імперії, бути прихильником свободи слова та європейських цінностей. Але яким би він не був просунутим, він швидше за все бачить Росію як "мати"-імперію, всесвіт, безмежну чарвіну постать, поза якою "немає життя". Й різниця між звичайним, відвертим імперцем-шовіністом та таким лібералом полягає в тому, що імперець бажає лише, щоб імперія була великою та могутньою, а ліберал - ще й щоб внутрішнє життя імперії було побудоване на певних "гарних" правилах. Але він зовсім не бажає "матері" зникнення або "страждань". Втрата ж ноги або руки, або удар у спину важливіші, ніж правила внутрішнього життя імперії. В крайньому випадку свободами можна й пожертвувати заради "життя" матері.

"Родіна"-імперія-держава і її особливі відносини з кожним окремим росіянином, а також "особость" росіян однаково сильно вкорінені в підсвідомості імперців, патріотів, "охранітєлєй" і оппозиційно, або навіть із ненавистю, налаштованих до системи росіян. Read more...Collapse )

Декілька слів щодо можливості лібералів, антисистемних та "патріотів" розірвати емоційний зв'язок із кадавром "родіна-держава".

Насправді, достатньо важко раціонально мислити і щось вирішувати із таким емоційним причепом, який весь час заносить з боку в бік, коли ти рухаєшся. Найважче тим, хто справді одержує доступ до великої влади і має вирішувати складні питання. Їм треба не втратити зв'язок із реальністю, демонструвати результати, не схибнутися на своїй обраності. Однак, є багато людей, які від джерела влади далекі, але імітують поведінку "сильних і розумних". Друга група, це люди, що їх родіна-мать справді жахає своєю міццю та ненажерливістю. Здається, ми спостерігаємо лише два способи щось зробити з цим емоційним причепом, незалежно від ідеологічних переконань та вподобань:

Перший - повний емоційний відрив від складової "родіна"; на виході маємо відвертий цинізм людей, які все, крім державного апарату, розцінюють, як ресурс, те, що треба споживати, їсти, вбивати, щоб жити; і виключно доступ до державних важелів відчувають, як зміст і сенс життя. Тобто із жахливої "родіни"-матері ті самі емоції переносяться виключно на державний апарат і правителя. Такий фінт можут утнути як олігархи, так і чиновники кооперативу "Озеро", так і інтернет-хробаки на зразок відомого Куздри в ЖЖ. Ці люди намагаються створювати враження раціональних, цинічних, беземоційних, розсудливих, зневажати тих, хто вимагає гуманності і співчуття, вони демонструють те саме "геополітичне" мислення щодо "гравців" та "поля". Але насправді ці люди просто схибнуті на емоційному зв'язку із владою, із механізмами управління держави, схибнуті через ненажерливість або через бажання відчути себе кимось важливим і могутнім у інтернет-хробаків. Це та сама емоційна залежність від материнської фігури; і посягання на цей зв'язок викликає сильні і нерозважні емоційні реакції, як посягання на зв'язок із джерелом життя.

Другий шлях - характерний для борців із "системою": від політичних активістів до звичайних людей. Замість розкласти на різні полички свої почуття до народу (співгромадян та колишніх і майбутніх росіян), рідного краю, державності, державного механізму та фігури і ролі правителя, ці люди жахливі риси деяких складових "родіни" переносять на всі інші. Сам емоційний зв'язок з безальтернативною "родіною", яка все поглинула, не змінюється за природою, тому ці люди і не здатні нічого змінити у зовнішньому світі, для них виходу немає, вони паралізовані жахливою фігурою "родини", що проковтнула їх і перетравлює. Відчуття власної беспомічності всеохоплююче, хто на нього посягає і його оспорює - той ворог і садист, бо завдає ще більших мук або штовхає на самогубство.
Наприклад, реакція на існування безсумнівно "поганої" для народу влади полягає не у випробуванні нових і нових шляхів змінити владу, і не у втечі від цієї влади геть з країни, а у самозапевненні, що вся більшість народу така сама, як влада, і нічого не можна з цим вдіяти. До цього ж безліч "наукових" праць, які особливості державного устрою та ідеологій пояснюють кліматом, наприклад, через що "поганої" влади не можна уникнути; головна ознака - відчуття повного безсилля і безпорадності, бо все закономірно і як треба, це доля, рок, прокляття тощо.

Щось подібне до другого способу демонстрували і прихильники ПР на сході України, коли одночасно вірили, що Янукович поганий до них, що ПР - бандюки і ненажери, але альтернативи їм не існує, її просто немає, все інше - гірше. А потім Янукович раптово зник і виявилося, що він нікому не потрібний, для таких сильних емоцій і лояльності йому не було жодного підгрунтя. Ми щось схоже, але набагато слабше бачили також на хвилі виборів 2010 р. - історія з "противсіхами", а після зникнення Януковича - в образі Ахметова-всемогутнього, який також виявився порожнім місцем. Тобто місце "сакрального царя" надає тому, хто його посів, певних рис всемогутньої матері-батька, а не навпаки.


Отже, привабливими рисами "русского міра" в очах його россійських прихильників є:
(щодо українців, яких приваблює "русский мір", треба ще думати, можливо, там є особливості)

1. неможливість уявити щось інше життєздатне. Коли більше нічого не існує, єдине стає дуже привабливим;
2. протиставлення "гравця" та "поля", суб*єкта та об*єкта, матері-всесвіту та первісного хаосу, цивілізації та "дикунства";
3. можливість підтримувати своє Его уявним образом сильної матері, з якою людина зливається та з якою себе ототожнює;
4. уявлення про особливі права, які надає людині та спільноті приналежність до "гравців", суб*єктів, в нашому випадку - до "русского міра"; в першу чергу мова йде про "право" не домовлятися, не зважати на думку інших, добиватися свого силою;
5. уявлення про особливу духовність тих, хто належить до "русского міра". Ця духовність полягає в невчиненні жорстоких та нелюдських вчинків, на які "русскій мір", як вважають його учасники, має право;
6. дозвіл собі "скотитися" на більш "дитячій" рівень сприйняття, відмовитися від доросої відповідальності, що дає економію енергії та допомагає вижити у не дуже придатні для виживання часи;
7. дозвіл собі насолоджуватися власною агресією, в тому числі такою, яка в іншому випадку оцінювалася би як "звіряча", але якщо вона направлена на "ворогів руского міра", оцінюється як достойне, благородне явище. This entry was originally posted at http://luche-chuchhe.dreamwidth.org/12514.html. Please comment there using OpenID.
link

Про так званих "журналістів" та реакції проукраїнських росіян [Aug. 11th, 2014|02:02 pm]
Луче Чучхе
[Tags|, ]

Щодо цього - https://www.facebook.com/babchenkoa/posts/525091854257719

1. гадаю, нам варто усім перестати називати російських військових пропагандистів журналістами. Це не просто помилка, це брехня. Все одно що російських кадрових військових "у відпустці", осетинських та чеченських найманців та місцевих донбасських бандитів (справжніх бандитів, жодних метафор) називати "ополченцями". Правдиве називання - це теж елемент війни. Вам же не здається, що називати терористів та російських агресорів ополченцями - це нормально та правильно? Розумієте, чому нав*язати брехню у називанні для пуйла та його помічників так важливо? Тут те саме.
Нам намагаються нав*язати, що ті люди є журналістами, тому ми маємо до них відповідно ставитися, але вони не журналісти. Папірець не робить людину журналістом, так само, як калаш та колорадська стрічка не робить людину ополченцем. Якщо вони журналісти, тоді й Геббельс - просто журналіст, треба до нього відповідно ставитися. Називайте їх геббельсами, інформаційною обслугою терористів, фсбшниками, або ще якось, головне, щоб назва відповідала суті. Будьте наполегливими, нав*язуйте правильну назву іншим, тим, хто піддався російській військовій пропаганді. Не треба, щоб назва була образливою, треба, щоб вона була правдивою.
Тому раджу більше ніколи не вживати щодо цих людей слово "журналіст" та в будь-яких розмовах зауважувати, що вони не є журналістами.

2. Коментар Nemo Sharapov:
"Будут еще трупы - и раскол обозначится еще ярче. Люди не смогут усидеть на двух стульях. Для многих искренне поддерживающих россиян украинцы скоро перестанут быть "достаточно хорошими", особенно, когда выйдут из разрязда "всегда жертвы". Беспомощной жертве прощают реакции, которые не прощают, способному хоть раз ударить в ответ. Многие, кто осознанно говорит "мы не против России, мы против Путина" тоже сдвинутся в спектре, начнут выдавать иррациональные злобные и мстительные реакции. Просто потому, что невозможно "поддерживать украинцев" и спокойно жить в РФ и ничего не делать, особенно, когда украинцы в ухо твоим знакомым дают. И невозможно, быть "не против России", когда вокруг несколько месяцев смерти, раненные, истерика введет/ не введет. Люди себя эмоционально будут раскачивать, чтобы выжить просто. Одни - раскачивать на равнодушие и осуждение жертв, переставших быть жертвами, другие - раскачивать на ненависть и месть к равнодушным, к объективным и спокойным".

Саме це зараз й відбувається. Ми бачимо, що росіяни, які відразу симпатизували Україні та українцям, або знаходяться у розпачі та депресії, істериці, або потихеньку починають знаходити, що українці все ж таки трохи поганенькі, якісь неідеальні. Це не звичайне визнання за кожною людиною права не бути ідеальною, це специфічне розчарування, етап на шляху, який окреслено Nemo Sharapov.
This entry was originally posted at http://luche-chuchhe.dreamwidth.org/12117.html. Please comment there using OpenID.
link

Мрійливе й фантазійне [Aug. 11th, 2014|01:55 pm]
Луче Чучхе
[Tags|, ]

(хочеться поговорити про щось приємне)
Про пост Андрія Приймченка та коментар до цього посту від Івана Семесюка. Все з фейсбука, посилання загубила.

Далі цитата, пост Андрія Приймаченка:
Read more...Collapse )

(далі цитата, пост від Івана Семесюка, який є коментарем до посту Андрія Приймаченка):

Read more...Collapse )

Скажу таке:

1. відмовитися від базових речей (тим більш таких святих речей як борщ) неможливо. Воно або саме відвалюється, або не відвалюється. Можна зіпсувати собі та іншим життя спробами відмовитися, але ефекту не буде.

2. порівняно з відмовою від базових речей, із страшними недоліками (наприклад, меншовартістю, або зазрощами) розлучатися дуже легко. Бо від поганого, навіть якщо воно проросло в тебе, відмовлятися легко та приємно, не те що від козаків, бабусь, церкви та борщу))) ;

3. взагалі, якщо країна живе якимись "козаками", яких вже двісті років немає, якщо вони займають надто велику частку суспільного ментального простору, з цією країної щось сильно негаразд. Від минулого неможливо відмовитися, але жити ним шкідливо для психіки. Скажімо так - от коли наше козацьке минуле у нашому уявленні про себе є базою для освоєння нами космосу (ну, в недалекому майбутньому))) або створення супер-пупер роботів, штучного інтелекту або ще чогось навіть не сучасного, а надсучасного - оце нормально. Я не знаю, ось коли дитина малює експедицію на марс, а там купол, біля нього дерева чудернацької форми, й дитина пояснює, що українці там обов*язково зроблять садок біля хати, з добрими маріанськими хрущами, бо ось такий ми народ, нам треба, щоб все було якнайкраще, та ще й затишно - оце воно. Запустити Шевченка в космос. Я, звісно, спрощую, бо в мене самої уяви не вистачає, щоб описати, яке воно має бути. Отже, здорова нація стоіть на минулому та направлена в майбутнє. Тоді в неї є неповторне обличчя, яке легко запам*ятати іноземцям. Але такі речі все одно не виникають заради іміджу;

4. не турбуйтеся, росіяни все одно не зможуть в подальшому засвоїти наш спадок так, як це можемо зробити ми. Вони взагалі йдуть в минуле, це видно неозброєним оком, й наслідки цього вже теж видно. Тому ми б були дурні, якби відмовилися від того, що нас надихає, через тих, хто це навіть використати не зможе. Проблема в тому, що ми теж не надто сучасні та не направлені в майбутнє, але ніхто, крім нас, цього не змінить;

5. нам все одно треба дуууже сильно змінюватися. Ми, відверто кажучі, багато в чому страшенно стрьомні. Не від природи, а просто звикли жити в болоті, без розвитку (тепер маємо наслідки). Я б оце примусово зробила українською національною ідеєю думку, що ми ось такі люди, як нас припре, ми все зробимо, змінимося як завгодно, будемо вчитися вдень та вночі, лише б нам оце волю. Мовляв, були мирні, стали войовничі, як припекло. А можемо педантичнішими ніж німці, наполегливішими в навчанні, ніж китайці, вправнішими в законі, ніж англійці, з посмішкою ширшою, ніж в американців, отакі ми козаки. )))
Оце нам би допомогло. А відмова від кирилиці - ні, не допоможе.

П. С. не можна забувати про різницю між пацюком та хом*ячком. Різниця, як відомо, в іміджі. ))) Тобто наші якись там володимири красні солнишкі не менш цікаві та неповторні, ніж королі артури. Треба просто якісно все робити, в тому числі показувати себе світу, тоді люди до вас потягнуться. ))) Геть бездарів та шароварщиків.
Відслідковуючи реакцію іноземців на серію "Подяки не досить", прийшов до таких висновків. This entry was originally posted at http://luche-chuchhe.dreamwidth.org/11840.html. Please comment there using OpenID.
link

Про дурноваті мрії окремих йолопів "як нам облаштувати Донбасс" [Aug. 11th, 2014|01:47 pm]
Луче Чучхе
[Tags|]

Шановні співгромадяни, а може ви включите голову та перестанете втішати себе нездійсненними мріями про те, що ви вишлете вату в Росію, позбавите громадянства, тощо?
Емоції ваші я цілком розділяю, але емоції не виправдовують маячню.
Не існує правового механізму для того, щоб вирахувати вату та на законних підставах примусово вислати в Росію або позбавити громадянства. І не може бути. Я не настільки погано вчилася на юридичному факультеті, щоб цього не розуміти. Якщо наші юристи щось таке вигадають, це буде "закон", який одразу поставить нас в один ряд з чудовими країнами накшталт КНДР. Не порівнюйте з країнами Прибалтики, я впевнена, ви нічого не знаєте про те, що там насправді с "негромадянами", ви не цікавилися реальними обставинами та деталями їхнього законодавства, інакше не порівнювали б. В них зовсім не те, про вам мріється. А те, що в них, вам не сподобається.

Давайте я вам лише кілька питань задам, щоб ви зрозуміли, які ви йолопи.
От якщо жінка - ватна, а чоловік нормальний, їх як, примусово розлучати? Висилати разом з батьками-ватніками неповнолітніх дітей, або, може, забирати їх в батьків? І що робити з ними? В дитячій будинок? А якщо висилати, то на яких підставах - вони ж громадяни України але нічого неправильного не вчинили? Що робити з власністю тих, кого висилають? Націоналізувати? Залишати? Хай пропадає? Квартири там різні, речі, які не зможуть вивезти. Примушувати продавати? А що робити з цивільно-правовими й трудовими договорами, які вони уклали та не зможуть виконувати? Хто буде компенсувати втрати тих, хто постражадає? Держава? Хто буде формувати орган, який стане відділяти вату від не-вати? Як ви, особисто ви, збираєтеся цей орган контролювати? Що робити із старими та немічними? Якщо старий та немічній ватнік, позбавлений громадянства та інших прав (багато хто таке пропонує), буде помирати від раку, не отримуючі медичної допомоги, хай сусіди божеволіють від його криків чи переселяються (якщо вже вам самого ватніка не жалко)? Що робити з навалою доносів, які обов*язково з*являться, бо люди від страху втратити все ще сильніше спортяться, в тому ті, які зараз нормальні? Заради родичів, хай й ватних, люди багато на що здатні. А якщо ватнік доглядає інваліда або лежачого старого - неватніка, висилати, хай родичі гниють? Позбавляти громадянства, хай не буде можливості доглядати? І таких питань - тисячі.
Дайте чесні відповіді хоча б самі собі.
Та усвідомте, що втілення дієвого механізму такої "фільтрації" зробить нас не кращими за фашистів. Тільки вже не в уяві вати, а насправді. Не "бандерівців", а справжніх фашистів-катів. Ви аж настільки бажаєте помсти?

Але що робити? Невже дозволити ваті знову й знову влаштовувати нам цей армагеддон?
Звісно, ні. Це було б тупо.
Але треба пам*ятати деякі речі:
- існують нормальні, цивілізовані механізми впливу на такі ситуації, як у нас;
Read more...Collapse ) This entry was originally posted at http://luche-chuchhe.dreamwidth.org/11664.html. Please comment there using OpenID.
link

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]