?

Log in

Про уявні права - Не собираюсь я это вести... [entries|archive|friends|userinfo]
Луче Чучхе

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Про уявні права [Apr. 28th, 2014|02:16 pm]
Луче Чучхе
[Tags|, ]

Насправді ситуація якась настільки піздєцова і відчуваєшь таке безсилля, що розмови на зазвичай болісну мовну тему вже сприймаєшь як відпочинок та можливість відволіктися вид тих клятих новин. Отже, мова.

Якщо дивитися на різні випадки насилля, дискримінації, зверхнього ставлення тощо, то в думках і поведінці осіб, що дискримінують, можно поміти спільні риси. Одна з них - специфічне уявлення про власні права. Тобто людина або навіть велика група людей впевнені, що вони мають певні права, яких не мають інші люди. Це може усвідомлюватися і навіть теоретично обгрунтовуватися, а може не усвідомлюватися - тобто коли йдеться про принцип, про теорію, людина начебто впевнена, що вона за цілковиту рівність усіх з усіма, але при переході до практичних питань виявляється, що вона вважає - інші винні їй те, що вона не винна їм, і те, що дозволено цій людині, іншим не дозволено - так вона уявляє, не усвідомлюючи, що в цьому є щось про нерівність.

Так той, хто тероризує власну сім*ю, впевнений, що має право вирішувати свої емоційні проблеми за рахунок інших членів сім*ї, а от вони зробити з ним те саме не мають права. Більшість з таких людей зовсім не обгрунтовують це своє уявлення, не вигадують теорій про вищість чоловіків або ще якісь дурниці, але відсутність теорі\ їм аж ніяк не заважає продовжувати бити, ображати та гвалтувати.

Так само величезна кількість сучасних громадян РФ вважають, що їхня країна має право робити що завгодно на території колишнього Радянського Союзу, ігноруючи права та бажання громадян сусідніх країн, а от коли те саме роблять інші - то злочин і порушення усіх норм. Чому? А тому що. Так само велика кількість начебто опозиційних росіян, які нерідко взагалі є чудовими людьми, вважають, що мають право прискіпливо розпитувати українців, чи достатньо ті демократичні, та ставити "оцінки" по результатам розпитувань, або давати поради та наполягати, що їм зі сторони краще видно, хоча насправді вони не потрудилися вивчити ситуацію (при цьому вони й не думають так само обгороворювати внутрішньоросійську ситуацию, а тим більше приймати "поради" такого сорту від українців). Я кажу про дуже знайомі речі, так? )))

Але щось накшталт цього є і в наших російськомовних. Я про це можу судити ще й через те, що довго була російськомовною, а моєму переходу на українську аж один день, тому ці відчуття знайомі мені зсередини, та я бачу їх відбиття в риториці та в поведінці багатьох російськомовних (але, звісно, далеко не всіх).
Наприклад, вивчення россйськомовним української мови - це що? Начебто українізація (ага, а вивчення англійської - англізація))). А коли українець знає російську? Це "ну просто всі ж все одно знають російську".
Або "російська має бути другою державною". Чому? А тому що є багато людей, які нею розмовляють. А як із одного витікає інше? А ніяк, просто російськомовні мають таке право і все тут. Яка від того їм буде користь? Що зміниться для них на краще? Я розпитувала багатьох, не відповідають, кажуть лише - мають право и все тут, вони ж бажають и все тут.
Вони ж бажають! І це бажання начебто перекриває всю шкоду для інших, бо ж бажання російськомовних - то святе, а інтереси усіх інших - то таке...

Насправді нормою є зовсім інше. Вирішуватись мають конкретні суперечки, уникати слід конкретної дискримінації, через яку у конкретних людей виникають страждання конкретного характеру, при цьому слід виходити з того, що жодна держава не здатна забезпечити виконання ясіх мовних забаганок усіх мовних меншин, та навіть і мовної більшості - просто через технічну неможливість. І, власне, жодна нормальна, цивілізована держава цим не переймається, а забезпечує в обов*язковому порядку лише найважливіші з мовних прав, наприклад, право на переклад у судовому засіданні.
Що є у нас? Російськомовні зазвичай не можуть навести приклади мовних конфликтів, в яких вони є жертвами, не можуть навести приклади утисків (я зустрічала лише два приклади: з дублюванням фільмів, при цьому ігнорується, що фільми, зняті російською мовою, не дублюються, та з міфічними бабусями, яки не можуть зрозуміти інструкцію на ліках російською мовою - те, що велика частина інструкцій двомовні, тех ігнорується). Багато з них чесно визнають, що утисків та конфликтів немає.
Але ж ми маємо право! Але ж ми бажаємо! Чому бажаємо? Тому що! Чому маємо право? Для чого конкретно вам те право? Що ви, конкретна людина, будете з ним робити? Які свої проблеми за допомогою того права вирішите? Не знаємо, але ви наше бажання маєте задовільнити та й годі.
А які права є у україномовних? Їх права часом не порушуються? Ой, да кого ті україномовні цікавлять, коли тут є такі красиві ми.

Я не стверджую, що усі російськомовні застосовують подвійні стандарти злісно, тому що такі вони недобрі люди. Навпаки, багато з них опинилися начебто у пастці хибних уявлень про свої права. Роками їм нав*язували, що вони мають право на особливе ставлення, а якщо цього особливого ставлення нема, то це через нелюбов до них, через зневагу, ненависть, агресію. Людям боляче, коли вони вважають, що їх не люблять або зневажають, негативні емоції тут цілком доречні, але ці негативні емоції заважають раціональному мисленню.
Зараз я бачу багато розгубленості, адже Росія начебто збирається силою захищати права цих людей як російськомовних, перетворюючі при цьому їхнє життя та життя їх близьких у цілковитий жах. Але ж і відповісти пропагандистам та знайомим з Росії, коли ті питають - а чому ж Україна не дає вам те, на що ви маєте право - незрозуміло як.

Але про права вони, ті пропагандони та обдурені росіяни, брешуть. Вони нав*язують вам (чи правильніше буде сказати "нам"?) почуття вищості щодо україномовних, уявлення про те, що ми якісь особливі і маємо якісь особливі права. Що нам винні російську як другу державну, навіть якщо ми не дуже розуміємо, навіщо вона нам, та насправді не дуже її хочемо. Нам пояснюють, що якщо другу державну не ввели, то нас ображають та дискримінують, і ми слухняно почуваємося ображеними та дискримінованими.

Це схоже на навіювання чоловікам - як це ти не вирішуєшь сам, на що витрачати усі сімейні гроші, як це ви вирішуєте це разом з дружиною, мабуть, дружина вважає тебе ганчіркою та тримає під каблуком, якийсь ти не чоловік, вже й, мабуть, роги тобі почепила на голову, ану вріж тій дружині, покажи, що ти не лайно, а чоловік, що тобою не можна нехтувати та витирати об тебе ноги. Цілком нормальні, цивілізовані речі називають позорними, образливими, проявом дискримінації, давлять на емоції.

Звісно, ніякі нормальні стосунки, ніяке нормальне життя не є можливим, когда одна із сторін знаходиться під впливом того навіювання.
Чи можуть україномовні українці нас від того навіювання звільнити? Ні. Лише самі.
Доведеться трохи знизити очікування, трохи меньше думати про те, які в нас є права, трохи більше про те, якої корисної для усіх мети ми бажаємо досягнути.





This entry was originally posted at http://luche-chuchhe.dreamwidth.org/5475.html. Please comment there using OpenID.
link